Рівненщина


Posted on 15.03.2021



Святкування Колодія

(народні звичаї на межі Рівненської, Волинської та Тернопільської областей)

 

Що ж, люди добрі! Ось і останній тиждень перед початком Великого посту. Сиропусний... Як розповідала моя мама, 1937 року народження, то в останній день перед початком посту хлопці та дівчата збиралися на одному із кутків села, де справляли Запусти, але у нас в Шепетині казали Колодки, Колодія.

Кожен куток села  справляв це свято. Наперед хлопці домовлялися з  сім'єю, яка готова була прийняти в себе молодь. Переважно на це погоджувалися  бездітні господарі. 

Дівчата приносили із собою пироги з сиром, вареники із сиром (особливо смачні були гречані вареники із сиром!), сирники, налисники з сиром. Господар, який погоджувався приймати молодь , теж готував. Найчастіше це був узвар із сушених груш та яблук, трав'яний чай. Хлопці приносили господарю гроші за дозвіл справляти свято в його хаті, домашню вишнівку і... дерев'яну колодку  з довгою мотузкою. Чому  з довгою? Бо цю колодку найчастіше чіпляли до ноги того хлопця , якому   було років під тридцять, а він не одружився. Цей парубок змушений був тягати прив'язану до ноги  колодку через увесь куток, або давати викуп парубкам, щоб не тягнути колодку. Якщо ж на святі була дівчина, якій цей парубок подобався і вона дарувала йому хустину  або запрошувала в танець, то колодку хлопець не таскав, але  сватів на весну до дівчини засилав... 

Правда, парубки, знаючи те, що їм доведеться тягнути колодку, старалися в цей вечір не потрапляти на очі молодим юнакам. Якщо не було такого старого парубка, то молодь влаштовувала танці під гармошку, яка була найпопулярнішим інструментом в селі, ігри, а іще багато співали. Це тривало до півночі. А тоді всі дякували господареві, залишали йому всі продукти і з піснями йшли додому.

Саме під час Колодок дівчата могли виявити свою симпатію до хлопця, який подобався, запросивши його на перший танок або подарувавши йому хустинку. Мама пригадує, що, навчаючись у 1945-49 роках в Студенецькій семирічці, де молодь влаштовувала це народне свято, їй доводилося теж брати в ньому участь...

Мені вперше довелося побувати на колодках у Студянці десь у 70-х роках. Правда, це були інші колодки))).

Є в Студянці місцина, яка називається Мусорі. До клубу далеко, тож молодь збиралася на справжніх колодках, які лежали вздовж вулиці... Ввечері розпалювали вогнище із хмизу, приносили смаколики, пекли картоплю, грали в піжмурки, в квача ,співали , танцювали. Однак ,серед молоді не було хлопців у літах... Все переважно молоді, до армії, або ті, які щойно прийшли з армії...

Хочеться сказати, що у таких забавах ніколи не чути було матюків чи образ, бо ніхто не приходив п'яний. Поганої слави  боялися..

На фото: 

Налисники з сиром , ізюмом та корицею. До речі, у нас колись не подавали самі млинці, а лише з начинкою ,тобто налисники.Їх у нас називають налісніки. В піст з картоплею і грибами, з вишнями,чорницями, з гречкою і грибами, з тушкованою рибою .Самі млинці почали подавати десь у 90-х роках. І то не самі, а з цукром.

 

Матеріали надані народознавицею Марією Метелюк з селища Студянка, поблизу Дубно Рівненської області